Бо я…
(Bo ja jestem…)
Ми йшли поруч, на два кроки позаду пані Касі і Янечки. Ми зовсім не слухали, про що вони між собою говорять.
Тремтячим від емоцій голосом я перервав незручну мовчанку:
– А я думав, що тобі не подобаюсь …
– Мені? – Лакриця похилила голову, а сніжно-біла гривка впала їй на очі.
– Ти ніколи навіть не глянула на мене…
– Я не знала, що ти про мене подумаєш, – тихо зізналася вона. А за мить додала:
– Бо… бо я…
– Сором’язлива? – я закінчив за неї речення. – Мені б і на думку не спало, що арабська принцеса може бути сором’язлива.
– Таки може… – вона підняла голову. Лише зараз я зміг роздивитися її незвичайні очі із блакитною райдужкою.
«У цих очах видно райдугу», – подумав я зачаровано. Проте я не хотів збентежити Лакрицю, тож прикусив язика. І дарма, бо Лакриця набралася сміливості і сама наважилася на комплімент.
– Іноді я підслуховувала ваші розмови з кузинами, – зізналася вона. – Ти так гарно говориш. І маєш стільки чудових ідей. Але я жодного разу не насмілилася втрутитися в розмову…
– Ага, – я недовірливо форкнув. – А пам’ятаєш, як я наштовхнувся на тебе? Ти відразу сказала, що у мене спина в сіні. Це так поводиться сором’язлива принцеса?!
– Ти з’явився зненацька. Я не знала, що сказати. Це було єдине, що мені спало на думку. Яка ж я дурненька. Ти зможеш коли-небудь мені це пробачити?
– Чи я пробачу? Ще чого! – я вперто порснув, а Лакриця знову похилила голову. – Немає чого пробачати, – додав я за мить, радісно піднявши хвоста.
Я був такий щасливий, що мені палко захотілося тут і зараз відчути краплі ранкової роси на спині, безтурботно брикатися і перевертатися з боку на бік.
Лакриця, здається, почувалася схоже (може, у неї, як і в мене, в животі пурхали метелики?). Вона вмить здогадалася, що за думки крутяться у мене в голові під веселковою гривою.
– То що?! Зараз?! – виклично заіржала вона.
І вже за хвильку ми обоє качалися по траві. І по піску. І по землі на лісовій стежці.
– Що вам стукнуло в голову, дітки?! – сміялася пані Кася.
– Нічого страшного, бабусю. Коли повернемося, я вичешу їх і відведу помитися, – пообіцяла потішена Янечка.
…